Флешмоб "Я і моя ялинка"

Традиція прикрашати ялинку бере свій початок у сиву давнину – їй понад 2000 років. Тоді люди вважали, що всі дерева наділені добрими силами, що в них живуть добрі духи. Розвішуючи на деревах пригощання й подарунки, люди прагнули таким чином задобрити духів, привернути їхню прихильність.Спочатку на ялинки замість іграшок чіпляли плоди: яблука як символ родючості; горіхи на знак незбагненності божественного промислу; яйця як символ постійного життя, гармонії і благополуччя.

У XVII ст. прикрашали різдвяне дерево фігурками й вирізаними з кольорового паперу квітами, яблуками, вафлями, позолоченими дрібничками, цукром.

А ось ідею запалювати свічки на ялинці приписують Мартіну Лютеру. Кажуть, що одного вечора він ішов додому, складаючи на ходу проповідь. Відблиск зірок, які наче мерехтіли серед ялин, вселив йому невимовне благоговіння. Вирішивши продемонструвати цю чудову картину своїй сім’ї, він у головній кімнаті встановив ялинку, закріпив на її гілках свічки й запалив їх. Згодом свічки, плоди, цукерки, яких вдосталь стали чіпляти на ялинку, – усе це надто обтяжувало гілки вічнозелених дерев. Постало питання, як зробити прикраси, щоб вони були красиві й легкі. І тут на допомогу прийшов бізнес. Першими порожнисті скляні кулі як прикраси для різдвяного дерева почали видувати німецькі склодуви. Вважається, що першу скляну ялинкову прикрасу (кулю-іграшку) було зроблено в Тюрінгії (Саксонія) у XVI ст. А ось різдвяні ялинки з електричними гірляндами вперше з’явилися на вулицях Фінляндії лише в 1906 р.